Предметом навчальної дисципліни: процеси та закономірності, які характеризують принципи дії, влаштування і основні характеристики елементів автоматизованого електроприводу, механізм взаємодії електричної та механічної підсистем.

Міждисциплінарні зв’язки: електричні машини, теорія автоматичного керування, основи релейного захисту та автоматики, монтаж та експлуатація електроустановок, математичні задачі електроенергетики.

Метою навчальної дисципліни є формування у здобувачів вищої освіти теоретичних знань і фактичних навичок з аналізу, синтезу і використання автоматизованого електроприводу; володіння вміннями і навичками, одержаними під час вивчення дисципліни, які потрібні у професійній діяльності майбутнього інженера-електрика.

Завданнями навчальної дисципліни є опанування здобувачами вищої освіти:

–       знаннями про основні положення автоматизованого електроприводу постійного та змінного струму;

–       вміннями творчого підходу до вирішення практичних завдань розрахунку, експлуатації та раціонального використання електроприводів виробничих машин та агрегатів;

–       навичками проведення дослідження, випробування та оцінювання енергоефективності електроприводів в умовах експлуатації.

Результати навчання (відповідно до ОПП):

1. Уміти проводити експериментальні дослідження на працюючому обладнанні з використанням сучасних вимірювальних засобів.

2. Уміти проводити монтаж та наладку електротехнічного обладнання.

3. Уміти аналізувати конструктивні креслення, принципи дії, та проводити технічне обслуговування електрообладнання.

4. Знати принципи роботи електричних машин, апаратів та автоматизованих електроприводів та уміти використовувати їх для вирішення практичних проблем у професійній діяльності.

5. Уміти контролювати режими роботи електроенергетичного обладнання та впроваджувати заходи з підвищення надійності та ефективності його роботи.